«В кожній людині є сонце, треба               

дати  тільки можливість  їй світити»

Сократ

Становлення української державності, інтеграція в Європейське і світове товариство, побудова громадянського суспільства, перехід до ринкової економіки,  передбачають орієнтацію на особистість, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє застосовувати здобуті знання, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне удосконалити власне життя і життя своєї держави.

Високий рівень інтелектуального, творчого потенціалу кожної країни є тим основним фактором, який суттєво впливає на її загальний і економічний розвиток. Це в значній мірі стимулює зацікавленість проблемами обдарованості, творчості, інтелекту, які поступово переростають у послідовну державну політику, спрямовану на пошук, навчання, виховання і розвиток обдарованих дітей, на адекватне стимулювання творчої праці серед фахівців, на захист таланту.

Обдарована дитина – рідкісне явище. Але такі діти є, і вони заявляють про себе вже у дошкільному віці. Дослідники стверджують, що багато обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві.

Під «обдарованістю» дитини розуміється більш висока, ніж у його однолітків за інших рівних умов, сприйнятливість до навчання і більш виражені творчі прояви. Поняття «обдарованість» походить від слова «дар». Таким чином, обдарованість − це дар і означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку творчих здібностей. Аналіз проблеми обдарованості багато в чому буде визначатися тим змістом, який ми будемо вкладати в це поняття.

Якщо ми звернемося до тлумачних словників, то побачимо, що дуже часто терміни «здатний», «обдарований», «талановитий» вживаються, як синоніми і відображають ступінь вираженості здібностей. Вивчаючи талановитих дітей, психологи характеризують обдарованість таким чином: «Обдарованість – це комплексне явище психіки людини, яке містить єдність інтелекту, творчості і мотивації». Якісна своєрідність обдарованості людини обов’язково позначається на особливостях виконання ним діяльності. Для будь-якого творчого процесу характерна його індивідуальність і самобутність. Тому в процесі виховання і навчання дітей треба не ігнорувати якісну своєрідність здібностей та обдарованості, що з’являється в них, а розвивати її, застосовуючи до них різні методи індивідуального впливу. Тому так важливо, саме в дитячому садку виявити всіх, хто цікавиться різними галузями науки і техніки, допомогти втілити в життя їхні плани і мрії, вивести дошкільнят на дорогу пошуку в науці, в житті, допомогти найбільш повно розкрити свої здібності.

Питаннями обдарованості дітей займалися закордонні та вітчизняні психологи. Відомі великі дослідження у сфері психології творчого обдарування американців Дж. Гилфорда, П. Торренса, Ф. Баррона, Д. Тейлора, а також вітчизняні психологи: А. М. Матюшкін у роботі «Концепція творчого обдарування» та інші, Н. Б. Шумакова у своїх роботах, Г. Д. Чистякова у статті «Творча обдарованість у розвитку пізнавальних здібностей», В. С. Юркевич в «Проблемах діагнозу і прогнозу обдарованості у роботі практичного психолога», Н. Бєхтєрєва вважала, «те, що функціонує без навчання…, то і є обдарованість й її треба визначити ще в ранньому дитинстві». Раннє визначення обдарованості допоможе спрямувати розвиток дитини і створити усі умови для нього.

Актуальність і значущість проблеми раннього виявлення та розвитку обдарованості все більше зростає. Дошкільне дитинство є дуже сприятливим періодом для розвитку обдарованості. Однак, можливості дошкільного віку, як показує практика, реалізуються недостатньо. Це обумовлено, з одного боку тим, що орієнтувалися переважно на розвиток «середньої» дитини, з іншого боку – відсутністю у працівників системи дошкільної освіти необхідних знань про методи виявлення і розвитку обдарованості на етапі дошкільного дитинства. Тому в реальній практиці дошкільних закладів гостро відчувається необхідність постановки цілеспрямованої, планомірної та систематичної роботи всього педагогічного колективу щодо виявлення, підтримки та розвитку обдарованих дошкільнят. До цієї роботи слід залучати батьків та соціальні інститути.

Кожна обдарована дитина – індивідуальність, що вимагає особливого підходу. Сприяння реалізації обдарованості найчастіше вимагає організації особливого середовища. Світовий досвід показує, що часто віра в можливості вихованця, помножена на майстерність педагогів і батьків, здатні творити дива. У житті часто виявляється важливо, навіть, не те, що дала людині природа, а те, що вона зуміла зробити з тим даром, який має.

У зв’язку з цим перед дошільним навчальним закладом стоїть важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління, що, в свою чергу, вимагає вдосконалення навчально – виховного процесу з урахуванням психологічних закономірностей всієї системи пізнавальних процесів.

Широкі можливості у розв’язанні проблеми розвитку творчих здібностей дитини надає гурткова робота, яка набуває сьогодні дедалі більшої популярності і є однією з частин організації життєдіяльності дітей.

Дошкільний вік – сензитивний період для розвитку творчих здібностей. Для дітей дошкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дії. Більшість дітей цього віку люблять займатися такими видами творчості, як малювання, складання віршів, казок, співати, танцювати, інсценувати. Саме на цьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художноь-театральної діяльності. Це період бурхливогоїх розвитку.

Гурткова робота даєможливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти та примножувати навколишню природу, покращувати стосунки між людьми. Вона зебезпечує цікаве й корисне проведення дошкільнатами вільного часу.

Потреба у творчості стає життєвою необхідністю. Саме за таких умов і формуються якості гармонійно-розвиненої особистості.