ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Десять особливостей обдарованих дітей:

1. Вони завжди чим-небудь зайняті і дуже активні.
2. Хочуть знати більш докладно і вимагають від дорослих додаткової інформації.
3. Навчання приносить їм задоволення: вони хочуть учитися і домагаються успіхів.
4. Здатні займатися самостійно.
5. Уміють критично оцінювати оточуючу їх дійсність і прагнуть проникнути в суть явищ, не задовольняючись поверхневими поясненнями.
6. Урок представляє для них інтерес тоді, коли використовуються проблемні методи.
7. На відміну від однолітків краще вміють розкривати відносини між явищами і сутністю, систематизувати, класифікувати.
8. Прагнуть працювати і працюють більше від своїх однолітків.
9. Ставлять безліч питань дорослим, що знаходяться поруч, і чекають вичерпної відповіді на своє питання.
10. Мають сильно виражене почуття справедливості.

Тест на визначення здібностей дитини

Технічні здібності (6 ознак)

1. Цікавиться різноманітними машинами і механізмами;
2. Полюбляє конструювати прибори, моделі;
3. Сам шукає причини поломок, збоїв у роботі механізмів;
4. Використовує старі деталі і механізми для конструювання нових іграшок, поробок;
5. Любить малювати ескізи, схеми;
6. Цікавиться технічною літературою.

Музичні здібності (4 ознаки)

1. Любить музику і музичні записи, шукає місця, де можна її послухати;
2. Співає, вкладаючи у спів всі емоції і почуття;
3. Складає свої особисті мелодії;
4. Навчився або із задоволенням вчиться грати на музичному інструменті.

 Наукові здібності (6 ознак)

1. Яскраво виражене розуміння абстрактних понять;
2. Чітко висловлює свої і чужі думки або спостереження, занотовує їх для себе;
3. Читає науково-популярні видання, “дорослі” статті та книги, віддає перевагу саме їм, а не художній літературі;
4. Часто шукає причини і зміст явищ самостійно;
5. Із задоволенням проводить час над створенням своїх проектів, конструкцій, колекцій;
6. Не припиняє роботу, навіть якщо винахід не знайшов підтримки.

 Акторський талант (7 ознак)

1. Часто висловлює свої почуття за допомогою міміки і жестів;
2. Викликає емоційні реакції в інших людей, коли про щось розповідає;
3. Змінює тональність голосу, коли копіює іншу людину;
4. Із бажанням виступає перед аудиторією;
5. З легкістю передражнює чиїсь звички, пози, вирази;
6. Любить і розуміє значення красивого і характерного одягу;
7. Має розвинену пластику.

Інтелектуальний розвиток (9 ознак)

Добре розмірковує, розуміє недоказане, розуміє причини й мотиви вчинків інших людей;
Має розвинену пам’ять;
1. Легко і швидко сприймає новий матеріал;
2. Ставить багато продуманих та виправданих ситуацією запитань;
3. Читає книги за своєю особистою програмою, що випереджає шкільну;
4. Випереджає своїх однокласників з програми, скаржиться, що в школі йому нецікаво;
5. Має широкий світогляд;
6. Має високу спостережливість, гостроту сприйняття;
7. Має розвинене почуття власної гідності.

Спортивні здібності (7 ознак)

1. Енергійна дитина, рухлива;
2. Смілива до нестями, не боїться синців і гуль;
3. Виграє в спортивних іграх;
4. Більш розвинена фізично, ніж однолітки, рухається легко, пластично, граційно;
5. З легкістю опановує спортивний інвентар;
6. Здається, що ніколи не втомлюється;
7. Має свого героя-спортсмена, на якого хоче бути схожим.

Літературні здібності (5 ознак)

1. У розповіді дотримується сюжетної лінії;
2. Полюбляє фантазувати та імпровізувати на тему якоїсь події;
3. У розповідях обирає такі слова, які передають емоційний стан і почуття героїв;
4. Відображає персонажі своїх фантазій живими та цікавими;
5. Полюбляє писати вірші або оповідання.

Художні здібності (6 ознак)

1. Не знаходячи слів, звертається до малювання або ліплення, щоб виразити свої почуття і настрій;
2. У своїх малюнках відображає все розмаїття предметів, людей, тварин, а не зациклюється на відображенні чогось одного;
3. Серйозно ставиться до мистецтва;
4. У вільний час із захопленням ліпить, малює;
5. Створює декоративні прикраси для одягу, будинку, речей;
6. Сміливо висловлює свою думку щодо творів мистецтва, обґрунтовуючи її.

Обробка результатів

Оцініть у балах (від 2 до 5) кожну ознаку.
Якщо вона
завжди притаманна вашій дитині – 5 балів,
часто – 4,
іноді – 3 бали і т.ін.
Знайдіть суму за кожною з 8 анкет.
Отриману суму поділіть на кількість ознак даної здібності.
За найбільшим результатом з’ясуйте яскраво виражені здібності.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї 

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". 

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Розрізняють обдарованість:

·      соціальну - лідерську; 

·      художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

·      психомоторну - спортивні здібності;

·      інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

·      академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

·      творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати	Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору	Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї	Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини	Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів	Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд	Володіння почуттям гумору
Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу	Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення	Створення затишних і безпечних умов для розвитку

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1.    Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

2.    Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

3.    Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 

4.    Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

5.    Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

6.    Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

7.    Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд. 

«В кожній людині є сонце, треба               

дати  тільки можливість  їй світити»

Сократ

Становлення української державності, інтеграція в Європейське і світове товариство, побудова громадянського суспільства, перехід до ринкової економіки,  передбачають орієнтацію на особистість, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє застосовувати здобуті знання, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне удосконалити власне життя і життя своєї держави.

Високий рівень інтелектуального, творчого потенціалу кожної країни є тим основним фактором, який суттєво впливає на її загальний і економічний розвиток. Це в значній мірі стимулює зацікавленість проблемами обдарованості, творчості, інтелекту, які поступово переростають у послідовну державну політику, спрямовану на пошук, навчання, виховання і розвиток обдарованих дітей, на адекватне стимулювання творчої праці серед фахівців, на захист таланту.

Обдарована дитина – рідкісне явище. Але такі діти є, і вони заявляють про себе вже у дошкільному віці. Дослідники стверджують, що багато обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через несприятливе виховання в дитинстві.

Під «обдарованістю» дитини розуміється більш висока, ніж у його однолітків за інших рівних умов, сприйнятливість до навчання і більш виражені творчі прояви. Поняття «обдарованість» походить від слова «дар». Таким чином, обдарованість − це дар і означає особливо сприятливі внутрішні передумови розвитку творчих здібностей. Аналіз проблеми обдарованості багато в чому буде визначатися тим змістом, який ми будемо вкладати в це поняття.

Якщо ми звернемося до тлумачних словників, то побачимо, що дуже часто терміни «здатний», «обдарований», «талановитий» вживаються, як синоніми і відображають ступінь вираженості здібностей. Вивчаючи талановитих дітей, психологи характеризують обдарованість таким чином: «Обдарованість – це комплексне явище психіки людини, яке містить єдність інтелекту, творчості і мотивації». Якісна своєрідність обдарованості людини обов’язково позначається на особливостях виконання ним діяльності. Для будь-якого творчого процесу характерна його індивідуальність і самобутність. Тому в процесі виховання і навчання дітей треба не ігнорувати якісну своєрідність здібностей та обдарованості, що з’являється в них, а розвивати її, застосовуючи до них різні методи індивідуального впливу. Тому так важливо, саме в дитячому садку виявити всіх, хто цікавиться різними галузями науки і техніки, допомогти втілити в життя їхні плани і мрії, вивести дошкільнят на дорогу пошуку в науці, в житті, допомогти найбільш повно розкрити свої здібності.

Питаннями обдарованості дітей займалися закордонні та вітчизняні психологи. Відомі великі дослідження у сфері психології творчого обдарування американців Дж. Гилфорда, П. Торренса, Ф. Баррона, Д. Тейлора, а також вітчизняні психологи: А. М. Матюшкін у роботі «Концепція творчого обдарування» та інші, Н. Б. Шумакова у своїх роботах, Г. Д. Чистякова у статті «Творча обдарованість у розвитку пізнавальних здібностей», В. С. Юркевич в «Проблемах діагнозу і прогнозу обдарованості у роботі практичного психолога», Н. Бєхтєрєва вважала, «те, що функціонує без навчання…, то і є обдарованість й її треба визначити ще в ранньому дитинстві». Раннє визначення обдарованості допоможе спрямувати розвиток дитини і створити усі умови для нього.

Актуальність і значущість проблеми раннього виявлення та розвитку обдарованості все більше зростає. Дошкільне дитинство є дуже сприятливим періодом для розвитку обдарованості. Однак, можливості дошкільного віку, як показує практика, реалізуються недостатньо. Це обумовлено, з одного боку тим, що орієнтувалися переважно на розвиток «середньої» дитини, з іншого боку – відсутністю у працівників системи дошкільної освіти необхідних знань про методи виявлення і розвитку обдарованості на етапі дошкільного дитинства. Тому в реальній практиці дошкільних закладів гостро відчувається необхідність постановки цілеспрямованої, планомірної та систематичної роботи всього педагогічного колективу щодо виявлення, підтримки та розвитку обдарованих дошкільнят. До цієї роботи слід залучати батьків та соціальні інститути.

Кожна обдарована дитина – індивідуальність, що вимагає особливого підходу. Сприяння реалізації обдарованості найчастіше вимагає організації особливого середовища. Світовий досвід показує, що часто віра в можливості вихованця, помножена на майстерність педагогів і батьків, здатні творити дива. У житті часто виявляється важливо, навіть, не те, що дала людині природа, а те, що вона зуміла зробити з тим даром, який має.

У зв’язку з цим перед дошільним навчальним закладом стоїть важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління, що, в свою чергу, вимагає вдосконалення навчально – виховного процесу з урахуванням психологічних закономірностей всієї системи пізнавальних процесів.

Широкі можливості у розв’язанні проблеми розвитку творчих здібностей дитини надає гурткова робота, яка набуває сьогодні дедалі більшої популярності і є однією з частин організації життєдіяльності дітей.

Дошкільний вік – сензитивний період для розвитку творчих здібностей. Для дітей дошкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дії. Більшість дітей цього віку люблять займатися такими видами творчості, як малювання, складання віршів, казок, співати, танцювати, інсценувати. Саме на цьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності: музичні, літературні, організаторські, здібності до художноь-театральної діяльності. Це період бурхливогоїх розвитку.

Гурткова робота даєможливість розвивати індивідуальні інтереси дітей, їхні здібності, нахили, розширювати кругозір, формувати стійкі потреби самостійно пізнавати, охороняти та примножувати навколишню природу, покращувати стосунки між людьми. Вона зебезпечує цікаве й корисне проведення дошкільнатами вільного часу.

Потреба у творчості стає життєвою необхідністю. Саме за таких умов і формуються якості гармонійно-розвиненої особистості.